Синаксар* в неділю про блудного сина

  Хто є, як і я, блудник, - відважся, іди:

Бо для всіх відкриті двері щедрот Божих.

В цей день ми святкуємо повернення блудного сина, яке божественні отці поставили в Тріоді** на другому місці з наступної причини.

Багато людей відчувають за собою численні беззаконня, від юності живучи блудно, марнуючи час, у п’янстві і нечистоті, і, таким чином, впавши у глибину зла, впадають у відчай, який є породженням гордості. Тому вони ніяк не бажають виправитися, оправдуючись тим, що є полонені злом, і через те впадають у ще більше зло.

Святі отці, виявляючи і до таких людей батьківське чоловіколюбство і бажаючи позбавити їх відчаю, пропонують цю притчу після першої, викорінюючи цю пристрасть і наставляючи їх до отримання благодаті, відриваючи грішникам та блудникам незрівнянно добре Боже милосердя, показуючи через цю Христову причту, що немає таких гріхів, які можуть перевищити Його Чоловіколюбство.

Отож, два сини чоловіка, тобто Богочоловіка – це праведні і грішні. Старший син завжди перебуває у виконанні заповідей Божих і у Його благодаті, ніколи не відступає від Нього. Молодший же – полюбив гріх і через сороміцькі вчинки відпав від перебування з Богом, ослабивши гріхом Боже чоловіколюбство, живучи блудно. Він не зберіг ціломудреності, послухався лукавого демона і через любов до насолод став його рабом, але не міг задовольнити бажання. Бо гріх, розпалюваний звичкою до тимчасової насолоди, є ненаситним, і Господь у притчі уподібнює його до стручків – їжі свиней, бо стручки спочатку здаються солодкими, а потім є жорсткими і твердими, як полова; так само і гріх.

Врешті, отямившись, блудний син, помираючи від голоду за добрими ділами, повертається до Отця зі словами: «Отче! Я прогрішився проти неба й проти тебе! Я недостойний більше зватися твоїм сином» (Лк 15, 8). Але Отець приймає того, що кається, без докору, з розпростертими обіймами, виявляючи Божественну і батьківську любов. І дає йому одяг, тобто Святе Хрещення, перстень – благодать Всесвятого Духа, і сандалі – щоб від сьогодні зміями і скорпіонами не вжалювались стопи його ніг, але навпаки, самі стирали їх голови. Потім Отець заради нього з найбільшою радістю заколює вгодоване теля – Сина Свого Єдинородного, і дає причаститися Плоті і Крові Його.

І, ніби дивуючись безконечному милосердю Отця, старший син висловлює своє невдоволення. Однак Чоловіколюбець і його приводить до мовчання, запрошуючи тихими, покірними і доброзичливими словами, кажучи: «Ти завжди при мені, і треба було розділити з Отцем бенкет і веселитись, і радіти, що цей син Мій раніше був мертвий через гріх, - і ожив, розкаявшись у нерозумних ділах: пропав був, віддалившись від мене звичкою до гріха, і знайшовся Мною, що постраждав (за нього) по милосердю Своєму і покликав його по милості Своїй» (пор. Лк. 15, 31-32).

Притча ця скерована і до єврейського народу, і до нас. Саме з цієї причини вона поміщена тут святими. Вона забирає відчай і нерішучість почати добре життя, навчає покаянню і наверненню грішника подібно до блудного сина. Бо розкаяння – це найкраща зброя і сильна допомога проти стріл демона.

Христе Боже наш, по невимовному Твоєму чоловіколюбству помилуй нас. Амінь. 

* Синаксар - (гр. συναζάριον - збірка) - читання, зібране з писань святих отців і церковного передання, призначене для читання на утрені, після шостої пісні канону.

** Тріодь - Тріодь постова, богослужбова книга, яка містить в собі змінні молитвослів'я для днів приготування до Великого Посту і днів самого Великого Посту.